Прикметно, що зміни, внесені до чинної Програми з української літератури для 5-9 класів у концептуальній структурі програми, її змістовому наповненні, передбачають: утілення ключових компетентностей, урахування вікових особливостей учнів, психології сприйняття дитиною творів художньої літератури, особливості сучасного навчального процесу в середній школі, право вибору (для вчителя й учня), особливості сучасного інформаційно-комунікативного простору, національних процесів державотворення, загальносвітових процесів глобалізації тощо.

Проте варто зауважити, що не всі твори, рекомендовані у Програмі, є в підручниках («Літописні оповіді», «Таємниця козацької шаблі» Зірки Мензатюк, 5 кл., Емми Андієвської «Говорюща риба»). Деякі твори є досить великими за обсягом (Галина Малик. «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії», Зірка Мензатюк. «Таємниця козацької шаблі», 5 кл.), що унеможливлює їх текстуальне вивчення, а замінюється на оглядове. Не враховано годин на виконання тематичних (контрольних робіт), які учитель має взяти із резервних, що передбачають як види робіт із розвитку мовлення, так і екскурсії, диспути, семінари тощо). Ці години були б доречними для творів із «Додаткового читання», де більш широко репрезентована сучасна дитяча література. Що ж до змістового наповнення Програми, то є твори, що сприймаються школярами пасивно, не є пізнавальними та зрозумілими (П.Тичина, «Не бував ти у наших краях», «Блакить мені душу обвіяла»). Натомість варто було б повернути поезію П.Тичини «Хор лісових дзвіночків», яка за слуховими, зоровими деталями викликала у дітей зримі картини дійсності і вивчалася напам’ять з великим задоволенням.

Позитивно, що Програма репрезентує творчість В.Рутківського («Джури козака Швайки»), Марини Павленко («Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських»), Олександра Гавроша («Неймовірні пригоди Івана Сили»), Лесі Ворониної «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9») – знакових для сучасної дитячої літератури письменників. Проте відсутній змістовий коментар щодо певного типу вивчення твору: текстуального (у повному обсязі чи окремих його розділів), оскільки тексти досить великі за розміром і не під силу певній віковій категорії.

Добре, що розділ «Усна народна творчість» представлений досить широко за жанрово-тематичним принципом, проте, на наш погляд, надмір годин ( у 5, 7 класах по чотири, а у шостому, восьмому, дев’ятому – дев’ять) потрібно перерозподілити і спрямувати на інші прозові твори, зокрема у дев’ятому класі ввести розділ «Сучасна література», якого взагалі немає. Бажано такі коломийки, як «Дозвілля молоді», «Жартівливі коломийки» замінити на інші – високохудожні. Також у восьмому класі доречним був би твір О.Довженка «Воля до життя», що формуватиме у молодого покоління не тільки патріотичні почуття, а й високі моральні цінності – любити життя понад усе. З повагою до укладачів Програми учитель-методист, кандидат педагогічних наук Васюта С. Д., член Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва

Досить розмито, нечітко поданий змістовий коментар щодо розділу «Із сучасної української поезії (кінця ХХ — початку ХХІ ст.) у восьмому класі, який репрезентований такими іменами, як В. Герасим’юк («Чоловічий танець»), І. Малкович («З янголом на плечі», «З нічних молитов»), А. Мойсієнко («Жовтень жовті жолуді»), І. Павлюк («Дівчинка»), Г. Кирпа («Мій ангел такий маленький…», «Коли до вас темної ночі…»), і передбачає твори на вибір, що, на наш погляд, є невідповідним до дотримання вимог Державного стандарту у вивченні літератури. Незрозумілою є кількість (5) годин – на п’ятьох чи одного митця (декількох його творів). Деякі з них є надскладними для сприйняття учнями саме цієї вікової категорії (наприклад, В. Герасим’юка («Чоловічий танець»), І. Малковича («З янголом на плечі», «З нічних молитов»).

Досить складним (М. Гоголь «Тарас Бульба», І. Нечуй-Левицький

«Кайдашева сім’я», Марко Вовчок «Інститутка») і перевантаженим є добір творів для дев’ятого класу (бажано менше творів і більше годин на їх вивчення – не по дві години на поеми («Сон», «Кавказ»). Не простежується у Програмі рубрика «Мистецькі аналогії», що призведе до сприйняття української літератури поза контекстом світової, знецінить роль її національної специфіки, яка є складовою того чи іншого загальномистецькогоЗ повагою до укладачів Програми учитель-методист, кандидат педагогічних наук Васюта С. Д., член Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва напряму.

Позитивним є збільшення годин на позакласне читання (4) і добір сучасної літератури у кожному класі для «Додаткового читання», що значно розширює пізнавальні можливості учнів і дозволяє бути співучасником літературного процесу, що твориться нині.

Таким чином, якісне засвоєння літератури учнями можливе за дотриманням певних принципів: естетичних критеріїв, жанрово-тематичної розмаїтості, урахування вікової психології, осучаснення змістового матеріалу, що передбачають добір високохудожніх полотен національної літератури, ґрунтовного текстуального (а не формального) їх вивчення, збільшення годин і зменшення творів, забезпечення і врахування мистецьких аналогій, зокрема застосування інтермедіального ресурсу.