Імпротеатр

Проект театрального виховання для дітей та юнацтва «Комедія дель пАРТа». Літературна освіта і театр. Проба співпраці та інтеракції

«Більше, ніж якийсь інший суспільний заклад у державі, театр є школа практичної мудрості, дороговказ  у суспільному  житті , незрадливий ключ до найбільш потайних доступів у людську душу»
-  Йоганн-Фрідріх Шілллер із статті : «Театр як моральний заклад».

Ідея створення проекту народилась під час жвавої розмови  із  Уляною Баран, президентом Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва. Мова йшла про катастрофічну непопулярність читання та театру серед дітей та підлітків. Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва – це громадська організація, метою діяльності якої є формування громадського інтересу до книжки та розвиток літератури для дітей та юнацтва. Відповідно ми дійшли спільної думки – проект театрального виховання повинен бути спрямований на популяризацію книги через театр і навпаки. Уляна саме готувалась до виступу на конференції на тему ранньої літературної освіти, в рамках  Книжкового ярмарку в Ляйпцигу, тому запропонувала мені викласти ідеї проекту та створити невеличку презентацію, котру У. Баран внесла до свого виступу на конференції, що стосувалась ранньої літературної освіти. Після конференції в Ляйпцигу,  з ініціативи Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва та сприяння Фонду Роберта Боша, до Львова було запрошено театрального експерта із ранньої літературної освіти та театрального виховання  Мартіну Дюке в рамках ІV Міжнародного симпозіуму «Література. Діти. Час» та Літературного фестивалю для  дітей «Дивокрай» для проведення майстер-класу. Мартіна Дюке вже дванадцять років займається театральними проектами в Німеччині, до прикладу: «Der Hamburger Wasserträger», у яких створює із дітьми унікальні вистави, сценічні читання, що допомагають дітям краще збагнути історію свого міста, держави, потребу у вивченні мови і т.ін.

17 травня у Львівській лінгвістичній гімназії відбувся майстер-клас Мартіни Дюке. Мартіна зачитувала гімназистам відому в Німеччині новелу «Історія про Лева, що не вмів писати», що викликала бурхливе обговорення і неабияк зацікавила дітей,  адже це було діалогічне читання, де слухачі були активними співтворцями історії. Мартіна Дюке дала можливість дітям озвучувати вигуки персонажів. Після історії Лева, котрий у фіналі розуміє необхідність знання рідної мови, Мартіна запропонувала дітям яскраву книгу емоцій. Діти талановито  демонстрували емоції, зображені у книзі, і обговорювали кожну із них. Майстер-клас був на німецькій мові з перекладом на українську, тож діти мали можливість творчо та інтерактивно вправлятись у вимові та вивченню нових слів. Після обговорення Мартіна презентувала нам короткий відеоролик про те, як здійснюються театральні проекти з дітьми у Німеччині. Ми мали змогу переконатись у високому організаційному рівні таких проектів, адже постановка вистави в проекті складається із багатьох етапів роботи, котрі педагог поступово пропонує дітям.
До прикладу:

  1. Читання та обговорення твору, виокремлення теми, ідеї, конфлікту, явища.
  2. Довільний вибір ролей. Діти самостійно обирають персонажів.
  3. Характеристика ролей: ілюстрація персонажа, виокремлення основних рис персонажа (діти малюють персонажів і безпосередньо на цих ілюстраціях фіксують характеристики та риси героїв).
  4. Читання по ролях, репетиційний період.
  5. Екскурсія місцями подій твору, похід в музей, ознайомлення з тією історичною епохою, про яку йде мова у творі.
  6. Зустріч з акторами, консультація, тренінг тіла, майстер-класи зі сценічної мови.
  7. Створення театральних костюмів за побажаннями дітей (до роботи запрошуються молоді дизайнери, що потребують додаткової промоції).
  8. Фотосесія в костюмах та гримі.
  9. Творення елементів реквізиту та декорацій (запрошуються спеціалісти з галузі, котрі консультують та допомагають дітям).
  10. Показ вистави у рідному місті та серія показів у інших містах, що співпрацюють з проектом.

Після майстер-класу та спілкування з Мартіною Дюке виникли нові ідеї залучення експертів театру та спеціалістів із галузі сценографії та театрального костюму до роботи в проекті. Після підведення підсумків та аналізу досвіду співпраці із Мартіною Дюке, зародилось бажання  організувати першу самостійну подію проекту «Комедія дель пАРТа» та застосувати методологію Мартіни.

Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва довірив нашому проекту літературний фестиваль «Дивокрай у Львові» в рамках ІV Міжнародного симпозіуму «Література. Діти. Час» та старту проекту «Вся Україна читає дітям», що повинен увійти до великого міжнародного проекту «Вся Європа читає дітям». Ми обрали твір відомої письменниці літератури для дітей  Галини Малик «Злочинці з паралельного світу».     Виникла ідея проведення фестивалю на альтернативній території, де живуть «не заангажовані театром» діти. Власне, нам було цікаво працювати із дітьми, що, можливо, ніколи й не задумувались над виконанням ролей чи  творенням декорацій. Обов’язковою умовою ми зазначили «не обов’язковий», а  добровільний характер залучення дітей в проект.  Директор Народного Дому на Збоїщах Вікторія Швидко погодилась надати нам приміщення для проведення фестивалю. Локація Народного Дому виявилась надзвичайно вдалою для такого проекту. 2-7 червня Народний дім на Збоїщах перетворився на репетиційний зал та справжню театральну малярку. Спершу до нас завітали найменші жителі Збоїщ (3-7 років), та вони виявились справжніми художниками і сценографами. Я зачитувала їм твір, а вони малювали все, що їм уявлялось. Ці малюнки ми використали як декорації у сценічному читанні.

Коли ж приєднались діти вікової категорії 10-16 років ми розпочали репетиційний період. Дітям надзвичайно подобався твір. Особливо їм симпатизувала жива мова, де траплявся і суржик, і вульгаризми. Галина Малик дала кожному із персонажів чітку мовну характеристику. Літературною мовою спілкувався лише один персонаж – собака на ім’я Доллі, що колись жила у професора філології. Кумедні біографії кожного з персонажів дали можливість дітям чітко розуміти свого героя: яке його минуле, чому він став безпритульним, про що мріє тепер. Вже у перших спробах читання в ролях діти намагались дотримуватись характерних мовних ознак, що наближувало їх до сміливого трактування образу. Після перших читань діти малювали своїх персонажів і, безпосередньо на зображеннях,  записували основні риси характеру та головне бажання або мрію свого героя.  За методологією Мартіни Дюке,  діти самостійно зробили ключі та підказки для роботи над роллю. Впродовж репетицій актори постійно звертались до цих малюнків та характеристик і звірялись із ними. Щодня під час чаювання вони захоплено обговорювали своїх персонажів, радили одне одному ті чи інші прийоми, фантазували над костюмами і повсякчас дивувались:  яким довгим і складним є процес творення вистави! Ми запросили актора Львівського драматичного театру імені Лесі Українки Павла Довгань-Левицького, аби він розповів і показав дітям як наносити театральний грим, як увиразнити свого персонажа. Я була вражена, з якою цікавістю діти стежили за нанесенням гриму. Зрештою, усі були загримовані і неймовірно щасливі. Ми зробили невеличку фотосесію в гримі та з малюнками персонажів.

Прем’єра сценічного читання «Злочинців з паралельного світу» відбулась 7 червня у приміщенні Народного Дому на Збоїщах. Методологія Мартіни Дюке виявилась досить ефективною і універсальною, було надзвичайно легко спілкуватись із дітьми, пояснювати їм правила гри, методами самої гри. Дітям вдалось показати набагато більше, аніж було на репетиціях. Кожен із них подбав про елементи костюму та грим. Та прикро вразило те, що батьки дітей не виявили достатньої уваги до дійства, яке підготували маленькі актори, з батьків у залі було лише дві мами. Звісно, це вплинуло на настрій акторів, котрі так старанно працювали на кожному етапі творення вистави і хотіли презентувати своє творіння великій публіці. Це вкотре підтверджує потребу роботи цілісної і системної, не лише з дітьми, але й з батьками.

Одразу після успішної прем‘єри «Злочинців» ми вирушили на фестиваль «Франко.Місія», де влаштували бібліотеку просто неба, в польових умовах. Окрім читання книг ми пропонували дітям різні забавки: виготовлення ляльок-мотанок, ліплення фігур з полімерної глини, малювання, аплікації з кольорового паперу. Кожен відвідувач нашого книжкового майданчика мав змогу забавлятись, як йому забаглося, при цьому слухаючи історії з книг, які ми зачитували вголос. В селі Поповичі ми спробували зробити сценічні читання по ролях п*єси Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі», а в Нагуєвичах, в останні дні фестивалю діти читали уривки  казки Івана Франка «Абу-Касим», при цьому детально аналізуючи образ головного персонажа. Ми зробли це методом Мартіни Дюке: на великому ватмані діти створили аплікацію образу Абу-Касима з клаптиків кольорового паперу, а на іншому ватмані написали усі риси його характеру. На обидвох локаціях ми робили паузи у читанні, займаючись акторськими тренінгами на увагу, уяву, концентрацію та пластичну виразність, до прикладу : «коло друзів», тренаж, який  полягає в етюдному зображенні предметів. Досвід фестивалю продемонстрував нам доцільність заохочення до книги на будь-якій локації, варто лише зацікавити дітей, аби їм не було нудно, потрібна інтеракція і динаміка.

Після успішного досвіду польових читань ми вирішили привабити маленьких читачів нашого міста на щотижневі читання у Європейській домівці. Як і на фестивалі «Франко.Місія» ми пропонували дітям малювати, робити аплікації та ліпити з пластиліну, в той час коли хтось із команди читав історію «Чарлі і шоколадна фабрика» Роальда Даля. Невдовзі батьки, що були присутні на читанні, самі стали читцями і передавали одне одному книгу. Діти малювали персонажів і фантастичні цукерки із фабрики, обговорювали між собою сюжет і з їхніх розмов та малюнків можна було зрозуміти, що вони були насправді дуже уважними слухачами. Для батьків це було дивовижним відкриттям: дитина не повинна тупитись в книгу і сидіти камінцем, вона є чудовим слухачем, коли займається малюванням чи бавиться забавками.

Спершу потрібно продемонструвати дитині чим є книга, що вона здатна розповісти. І підходів до цього першого етапу може бути дуже багато, як і подальших варіацій опрацювання історії з дитиною: чи то обговорення ілюстрацій, чи створення свого образу персонажа. Варіантів є безліч, вони дуже індивідуальні, але кожен із них – це доказ того, яким цікавим і захоплюючим може бути читання. Ми можемо показати батькам як читати дитині цікаво, ми можемо навчити батьків читати так, щоб книга була улюбленою розвагою малюка, що пізнає світ забавляючись.

Проект «Комедія дель пАРТа» - це пошук інструментів, що дозволяють читати цікаво, це елементи театральної гри, це акторські тренінги, це ілюстрація внутрішнього світу книги. Ці інструменти дуже прості, ними може користатись кожен, хто хоче привити своїй дитині любов до читання. При недосконалій шкільній програмі є ризик назавжди позбавити дитину інтересу до книги, що легко відбувається в епоху інтерактивних гаджетів. Тому проект «Вся Україна читає дітям» це  альтернативний підхід до читання, до уявлення про книгу та її цінність і важливість для розвитку нації.

Ольга Довгань-Левицька,
театрознавець, координатор проекту “Комедія дель пАРТа”