http://www.ijb.de/files/images/IJB_name.gif
(ДОСВІД МІЖНАРОДНОЇ МОЛОДІЖНОЇ БІБЛІОТЕКИ У МЮНХЕНІ)

    26 та 27 березня 2014 року мені випала прекрасна нагода побувати на майстер-класах Юлє Пфайфер-Шпікерман (Jule Pfeiffer-Spiekermann), які проводяться у Міжнародній молодіжній бібліотеці у Мюнхені (International 
Youth Library: http://www.ijb.de/) в рамках національної промоції читання для школярів Баварії. Юлє Пфайфер-Шпікерман (за фахом графік-ілюстратор), разом із своїми колегами (бібліотекарем, лектором, редактором та 
вихователем), 11 років тому започаткували вже на сьогодні всесвітньовідомий проект «Пінзельфіш» (Pinselfisch: www.pinselfisch.de / Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ). Вперше з роботою в межах даного проекту як і з самою його кураторкою Юлє 
мені пощастило безпосередньо познайомитись ще у 2007 році під час попередньої наукової стипендії, яку я тоді отримала від Міжнародної молодіжної бібліотеки з метою завершення роботи над дисертацією, що стосується особливостей комунікативних інтеракцій у сучасних німецькомовних творах для дітей та юнацтва (проза). Тоді ж, 2007р. у Львові, з величезною підтримкою передусім з боку МО «Дзиґа», Львіської міської ради,  Львівського національного університету імені Івана Франка та Міжнародного товариства дослідників дитячої літератури(International research society for children’s literature: http://www.irscl.com), вдалося скоординувати перший в Україні, справді всесвітньо-масштабний, симпозіум дослідників літератури для дітей та юнацтва, запросивши до участі фахівців з-понад 20 країн світу, та відкрити широку дискусію «Дитина читає…». Таким чином вперше в Україні відбулася об’єднати теоретичні та практичні (ярмарок дитячої книжки від «Форуму видавців») сфери діяльності навколо одного спільного об’єкту «література для дітей та юнацтва». Світові фахівці-теоретики задали тон важливості та серйозності дослідженню та промоції доброї дитячої літератури і вже наступного, 2008 р. ми провели Міжнародну наукову конференцію з дитячої літератури під назвою «Дитина читає…» та «Форум видавців – дітям», в рамках якого, на наше запрошення, зголосилася представити свої методи роботи із книгою і моя колега Юлє Пфайфер-Шпікерман. Саме з цього часу Юлє стала рекомендованим експертом з промоції читання та роботи з книгою та аудиторією різного віку від Гете-Іституту (http://www.goethe.de/ins/ua/kie/ukindex.htm) і проводить, на пару із своєю співзасновницею проекту, бібліотекаркою з Берліна Катрін Зевальд (Katrin Seewald), т.зв. «тренінги» для бібліотекарів та вихователів не лише у себе в Німеччині, але й у Канаді, Італії, Росії та інших країнах. 

• .   
•       Відомо, що за останні роки в Україні працелюбність та креативність наших бібліотекарів (з власного наочного досвіду хочу особливо подякувати за роботу Централізованій бібліотечній системі та Обласній дитячій бібліотеці у м. Львові, - вони першими підтримали проект Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва «Творче читання» від Галини Павлишин) та вихователів, подекуди значно перевершила вже довготривалий європейський та й взагалі світовий досвіди в організації промоційних акцій із читання для наших дітей. А такі організаційні платформи як Форум видавців (проект «Книгоманія»; Міжнародний дитячий фестиваль) та Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва (Міжнародний симпозіум «Література. Діти. Час.»; Літературний фестиваль для дітей «Дивокрай»), визнаючи велику вагу у формуванні читача саме бібліотек, надали їм щедрий для своєї реалізації презентаційний простір. Завдяки не в останню чергу цьому, українських дітей сьогодні, порівняно навіть із дітьми в інших країнах (про це я вже говорила не раз у своїх попередніх інтерв’ю, зокрема у так званому «звіті» після моєї участі у Міжнародній конференції з промоції читання "Prepare for Life! - Raising Awareness for Early Literacy Education" (http:/ www.readingworldwide.com/index.php?id=51525) в рамках Лейпцігського книжкового ярмарку у 2013 р. (http:/ urccyl.com.ua), можна спокійно зараховувати до дітей читаючих, до дітей вихованих з книгою (http://zbruc.eu/node/18187).
•     Однак, як вже було вище зазначено, – маючи безпосередню нагоду цього року знову побувати на майстер-класах Юлє Пфайфер-Шпікерман, мені захотілося передати в Україну ще однин її досить неординарний досвід роботи з книгою та дітьми. Цими днями у Міжнародній молодіжній бібліотеці в Мюнхені діє виставка, присвячена Олімпійським спортивним іграм під назвою «Матч-бол, Марафон і Командний дух» - Спорт і дитяча література (Matchball. Marathon und Mannschaftsgeist – Sport und junge Literatur: http://www.ijb.de).
  • • 
    •     З огляду на великі міжнародні досягнення у спорті в 2014 році, працівники бібліотеки відібрали і виставили 80 екземплярів з усіх континентів. Серед них є презентованою на стенді також і книжка українського автора Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука» (Andrusjak, Ivan (text)/ Osadko, Hanna (illus.) “Visim dniv iz zyttja Burunduka”), яка у 2013 році була відзначена і увійшла у щорічний каталог найкращих творів для дітей та юнацтва від Міжнародної молодіжної бібліотеки «Білі Круки» (The White Ravens 2013. A Selection of International Children’s and Youth Literature).
    • 
    •   Виставкова добірка пропонує юному читачеві книги про перемоги та невдачі, про боротьбу та вагання. Вони тематизують такі компетенції як співпраця та командний дух, наполегливість, витривалість. Нерідко натрапляємо на тему аутсайдера та дискримінації, несправедливості в сфері спорту або ж на те, як засоби масової інформації, окремі недостовірні репортажі можуть зруйнувати кар’єру справді успішного спортсмена.
    • 
    •   Усі ці екземпляри у виставковому залі доступні для відвідувача/читача: кожен може самостійно вийняти книгу із шафки чи вітрини і полистати чи перечитати її. Тому, перш за все, школярів запрошують у виставковий зал,
    • де у колі обговорюються останні спортивні події, згадуються імена переможців, називаються Олімпійські дисципліни, для меншеньких – просто дієслова/ іменники, які асоціюються у них із словом «спорт». 
    • 
    • 
    •     Отже, до теми «Матч-бол, Марафон та Командний дух» Юлє Пфайфер- Шпікерман організувала відповідні майстер-класи для дітей. Ось подаю у власному перекладі загальний концепт такої зустрічі від «Пінзельфіш»:
    •      Тема: Книжкова олімпіада
    • Вік: від дошкільнят до школярів 6-го класу
    • Де: вся територія Міжнародної молодіжної бібліотеки, - перед дітьми усі двері відкриті
    • 
    •     Тривалість: 2, 5 год., включаючи перерву
    • 
    •     Ідея Юлє та Катрін з моїми коментарями як спостерігача:Олімпійські ігри можуть відбуватися також у досі невідомих дисциплінах. Цього разу ми маємо справу із різними дисциплінами, що мають стосунок до книжок. Окрім можливості провести час у фізичному русі, йдеться про стимулювання розвитку таких якостей у дітей: вміння складати, сортувати, розрізняти (наприклад, енциклопедію, підручник від роману чи книжки-картинки для найменших), для старших – ще й вміння швидко орієнтуватися у змісті книжки і, відповідно, вміння цей зміст лаконічно передати іншим. З
• • виховної точки зору пріоритетними є «командний дух», дружба, підтримка.
  •     Універсально за основу Юлє обрала книжку «Золото для пінгвіна» МартінаБальтшайта та Крістіне Шварц (Martin Baltscheit „Gold fur den Pinguin“ mit Illustratoren von Martin Baltscheit, Christine Schwarz), 2004), де тварини, поряд із людьми, претендують на повноцінну участь в Олімпійських іграх.
  • 
  •      За сценарієм, діти розділяються на дві команди: команда Тварин та команда Людей. І починається перше книжково-олімпійське змагання «Книжкова ескадра»:
  • 
  •     Команди стоять у двох рядах поруч. Кожна команда отримує рівну кількість книжок. Дитина попереду по одній передає книги до заду. Одна команда лише правою рукою, інша – лише лівою. Потім міняється як рух книг, так і руки,
  • якими вони передаються.Перемагає той, хто найшвидше передав книги на вихідну позицію.
  • 
  •    Другою «олімпійською дисципліною» є естафета з книжками на голові.  Кожна команда вибирає одного хлопчика і одну дівчинку, які намагаються якнайшвидше оббігти позначену територію із книжками на голові, намагаючись при цьому не втрачати рівноваги, щоб книжка бува не впала. Цю ж гру можна повторити, ускладнюючи завдання: біг з книжковими перешкодами.
  • 
  • 
  •     Після цього старшим діткам пропонують на швидкість та правильність розсортувати рівні купи книжок на енциклопедії, підручники, романи та книжки-картинки. Хто швидше і правильніше з цим справиться, – команда  перемогла.
  • 
  •   Далі нові представники команд обирають із знову розкинутих книг на  підлозі по одній книжці, яку вони переглядають, листають, знайомляться із змістом.
  •  Тоді книгу кладеться назад у загальну купу, змішані купи книг викладають перед командами. Представники команд (хлопчик та дівчинка) розповідають в загальному про що приблизно йдеться в книгах, які вони попередньо полистали, не називаючи при цьому книжку і не змальовуючи зовнішнього оформлення. Вся команда уважно слухає, а тоді береться до перегляду розкладених перед ними книжок з метою якнайшвидше натрапити на ту, яка по всім ознакам найбільше підпадає під опис. Перемагає та команда, яка найшвидше зорієнтувалась і впізнала книгу. Треба ще зауважити, що усі книги під час даних майстер-класів стосуються спорту та видів спорту.
  •     Для меншеньких діток натомість роздають карточки з різними намальованими спортивними об’єктами чи олімпійською атрибутикою і дітки повинні посортувати ці картинки під книги, що перед ними. Наприклад: на картинці намальований баскетбольний м’яч, - вони повинні відібрати книжку про баскетбол, тощо. Яка команда найшвидше і найвірніше відсортує, - переможець. Уважність.
  • 
  • 
  • 
  •    Дуже захоплюючою для першокласників стала так звана «книжкова будівнича майстерня», коли команди повинні «збудувати» з різних книжок, різного формату, ваги та товщини свої власні та стійкі замки.
  •    Ця «олімпійська» дисципліна, очевидно, зайняла найбільше часу, дітки дуже старались, дівчатка максимально включали креатив, який через пріоритетно естетичне бачення майбутньої оселі, не вписувався у поняття надійності та стійкості, на жаль швидко розвалювався, а от хлопчики швидше ухопилися за суть, глянувши на справу передусім практично, відчувши на дотик різницю між тонкою і товстою книгою, між м’якою і твердою, таки збудували стійку хатинку із книжок.
  • 
  •    Очевидно, практичне бачення хлопців та естетичні смаки дівчат воєдино –
  • таки невід’ємні запоруки добротної та затишної оселі!?
  •     І от, коли діти вже набавились з книжками, порухались, погуляли, побігали, поскакали, покричали і трішки притомились, – Юлє Пфайфер-Шпікерман запрошує усіх, – і малих, і великих, – послухати історію про одного пінгвіна, який переміг усіх на Олімпійських іграх, якого у скрутну хвилину розчарувань та дискримінації серед Людей, підтримала, за наказом Лева, короля звірів, уся твариняча бригада.
  • 
  • 
  • 
  • 
  •    І про те, як звірі, незважаючи на те, що вони є однозначно переможцями у багатьох Олімпійських видах спорту зрозуміли, що медалі їм насправді непотрібні, що медалі потрібні людям. А Люди, в свою чергу, усвідомили, що вони не є найкращі на землі і що часто несправедливо чинять, зокрема і в стосунку до тварин. Пінгвінчик був реабілітований і отримав від Людей свою заслужену Золоту медаль.
  • 
  • 
  • 
  • 
  • І аж насамкінець Юлє оголошує переможців!
  • 
  • Цікаво, що командний дух дітям притаманний змалечку, а от з віком, - він чомусь зникає. Його тоді, вже майже підліткам, дорослі, які взагалі надають перевагу одноосібному, егоїстичному лідерству, штучно хочуть нав’язати знову?! Чому ж він зникає? Розвивається дух одноосібного лідерства
  • І останнє:
  •    Вчителі, які приводили обидві групи дітей такі, яких би я хотіла мати для дітей України сьогодні: вільні, активні, рухливі, красиві, ерудовані, дисципліновані, веселі, забавні, інтерактивні із своїми учнями… не сидять «тупо в сторонці»… висиджуючи та вичікуючи незрозумілу для них акцію, на яку їх змусили прийти, заради якоїсь «галочки» … Вчителі самі, ще на початку року обирають разом із дітьми різні майстер-класи і планують спільні науково-розважальні шкільні вилазки.
  •   Одним словом, – адекватні, круті та повністю заангажовані в процесах разом із своїми учнями. Такі обличчя та вирази облич бажаю я бачити українським дітям серед своїх учителів, а нам з вами при наших організаціях читань чи майстер-класів для школярів. Вірю, що такі, а місцями ще й кращі та компетентніші вчителі складають переважну більшість в Україні:
  • 
  • Сподіваюсь, Україна та українські діти завжди будуть переможцями будь-де та будь-коли!
  • 
  • http://www.ijb.de/files/images/IJB_name.gif
  •    Читайте діткам з народження щодня! І буде у нас тоді все добре!
  • 31.03.2014.
  • 
  •       Ваша Уляна Баран, к.філол.н.,президент Центру Дослідження Літератури для
  • Дітей та Юнацтва, стипендіат Міжнародної Молодіжної бібліотеки (2007, 2014)