Автор: Уляна Баран,
Кандидат філологічних наук
Докторант кафедри літературознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Президент Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва

Спостерігаючи впродовж минулого року за різновекторними дискусіями довкола сучасної літератури для підлітків (Анастасія Левкова, Валентина Вздульська, Оксана Лущевська, Наталя Марченко, Уляна Баран та ін.) і готуючи певний фактологічний зріз щодо асортименту літературної пропозиції у Європі, зокрема у Німеччині, я захопилася на емоційному рівні саме соціокультурним контекстом, у якому, власне, і твориться актуальна постмодерна література для дітей та юнацтва. Мені захотілося поставити деякі питання і пошукати відповіді на них. Одне із запитань, які на слуху: чому українська дитяча література не цікавить європейців, хоча вона, на нашу думку, дедалі цікавіша та якісніша. Чому ті цінності, які ми вважаємо за пріоритетні, – не знаходять відлуння у європейському контексті. І навпаки – чому ми, вважаючи себе європейцями, часто не готові до сприйняття цього актуального контексту? Схоже, я знайшла для себе пояснення: питання в самій дитині та у нашому ставленні до неї. Якщо в центрі українських традиційних пріоритетів – кохана дитина, заради якої ми живемо, працюємо, якій хочемо допомогти, – то в центрі актуальних європейських проблем – внутрішній конфлікт і дитяча психологічна травма. Спробую пояснити.

читати далі